Центральна площа — візитівка й обличчя кожного міста. У багатьох обласних центрах — це місце зустрічі і відпочинку, романтичних прогулянок.
Чого не скажеш про Європейську площу міста Черкас. Потрібно довго здогадуватися, що ж такого європейського залишилося на тій Європейській площі…
Як не крути, а крім парковки автомобілів нічого примітного у центрі Черкас немає. Пейзаж гідний радше мікрорайону десь на околиці міста або біля вокзалу, але аж ніяк не центру європейського міста.
Уявляєте, як молодий черкащанин призначає романтичне побачення коханій поблизу… парковки? «Пішли, люба, погуляємо поміж свіжими викидами з автівок, я тобі в коханні освідчуся».
Пригадується, як 2011 року площу поблизу Будинку торгівлі обгородили на реконструкцію, і черкащани зі здивуванням дізналися, що посеред міста тодішній мер спланував спорудити паркінг. Однак, щоб заспокоїти черкащан, які звикли до спокійної озелененої атмосфери, пообіцяв зону відпочинку, нове асфальтне покриття і молоді дерева.
Тоді соратник Сергія Одарича, Микола Мірза, який є співвласником “Будинку торгівлі”, розповідав, що Європейська площа має розвалений фундамент, обідрані дерева, асфальт, який попросідав. “Ми вирішили зробити тут міні-парк. Крім паркінгу зробимо алею, встановимо ліхтарі. Все обійдеться у півтора мільйони. Буде дві зелені зони”.
Вранці, щоб ніхто не бачив, нашвидкуруч дорізали липи. |
Такими тінистими були липи (фото з «Прочерку») |
Замість зрізаних лип, які нібито крапали соком на припарковані автівки, Мірза посадив канадські клени.
За час реконструкції планувалось повністю замінити старе асфальтне покриття на фігурну плитку, розбити нові газони, клумби, провести комплексне озеленення території з висаджуванням нових дерев, декоративно-кущових рослин та квітів.
Оце і вся «зелена зона», на яку можуть розраховувати черкащани.
Колишній мер Черкас на прес-конференціях та сесіях міської ради запевняв, що на площі буде не лише парковка, а дійсно зелено й квітучо.
Тодішній вигляд площі посадовці порівнювали з околицею поганенького хутора.
Однак після реконструкції площі фактично й не залишилося. Велика стоянка, пеньки від дурно зрізаних лип, тріснутий асфальт і великі калюжі. Ані зелених кущів, ні великих клумб, ні нового покриття.
Дякувати богу, “великим реформаторам” міста не дозволили й далі втілювати свої проекти зі спотвореним уявленням про красу й природність. Адже планувалося позрізати ще й каштани по бульвару Тараса Шевченка, натомість “начудити” нових проектів, як у Франкфурті, казав рік тому Мірза. «Пейзажі 70-х років», бачте, були команді «Вільних демократів» не до душі.
Згодом під виглядом реконструкції Хрещатика колишня влада міста замислювала повидирати дерева й по цій вулиці. Прості черкащани, навчені досвідом, розуміли, що з черкаською владою, жадібною до наживи, як у Франкфурті не буде, а будуть суцільні ями та парковки. Згадайте, як мешканці міста противилися, коли сквер за театром віддавали під будівництво. І що там нині — закинутий котлован. Така доля чекала б і площу позаду Будинку рад, яку Одарич з Тулубом змовилися перетворити на підземний паркінг. Проте опозиція заручилася думкою черкасців і відстояла парк, який, до того ж, є заповідною зоною.
І таких прикладів десятки. Що ж, аби ламати, як кажуть, багато розуму не треба. Щоб зрізати дерево — потрібно кілька хвилин, а щоб виростити нове — десятки років. Прикро, що більшість сучасних владців не замислюючись, знищують те, що роками плекали до них. І все лиш для власної вигоди…
